Який президент нам потрібний? Ненавидь ближнього свого. Частина IV

Віктор Янукович. Що доброго я можу сказати про кандидата в президенти, проти обрання якого я так завзято протестував п’ять років тому з сотнями тисяч і мільйонами своїх співгромадян під мокрим снігом Майдану? Янукович так і залишився для мене схильним до бандитизму представником люмпен-пролетаріату з двома судимостями, якому не змогли зарадити навіть дорогі заокеанські імідж-мейкери. Навпаки, складається враження, що чим більше Янукович намагається подати себе як пристойного центристського політика, тим менше в нього залишається шансів досягти на виборах успіху.

 

З Януковича люблять посміюються за його численні перекручення та обмовки на зразок Анни Ахмєтової. Однак, на мою думку, такі перекручення не стільки свідчать про якусь виняткову тупість кандидата (хоча він можливо і не найбільш розумово обдарований з усіх), скільки про те, що виступи та промови, а ширше – уся ця демократична лобуда цивілізованого політичного суперництва, є йому глибоко чужою. Янукович живе у світі, де король голий і цього зовсім не приховує, а тому у його свідомості Анна Ахматова та Анна Ахмєтова є в принципі тотожними та рівноцінними поняттями, адже він все одно серйозно не має на увазі того, що виходить із його уст під час спічів та прес-конференцій.

 

У світлі жижекіанського розрізнення між публічним законом та його непристойною зворотною стороною, можна сказати, що Янукович є типовим представником політики непристойного супер-ега. Під публічним лушпинням його виступів та прокламацій завжди криється фантазія про «козлів» (як правило україномовних, продемократичних, переважно західних українців), які не дають жити «нам» (російськомовним, переважно східним українцям з нечіткою національною ідентичністю та орієнтацією на російський культурний, а часто і політичний простір). Янукович немов говорить своїм виборцям: «Якщо ви голосуєте за мене, ви можете безкарно зневажати та ненавидіти цих козлів. Я можу публічно розпатякувати про демократію, законність та соціальні стандарти, але ж ви не дасте себе обманути, ми ж усі добре знаємо, про що насправді тут ідеться, а всі мої тупі промови – це лише цирк, доцільність існування якого я так і не можу до кінця второпати». І головне, що переважна більшість виборців Януковича таки справді не дають обманути себе цій демократичній видимості.

 

У своїх передвиборних слоганах Віктор Янукович (вірніше його політтехнологи) прагнуть надати своїй платформі універсального виміру, перефразовуючи ксенофобське гасло «Україна для українців» як «Україна для людей» та обіцяючи «почути кожного». Проблема лише в тому, що Янукович, попри всі його явні намагання, представляє собою типово совєтську універсальність, для якої більшість зводиться до простої числової переваги, яка дає право цій більшості зробити з меншістю «козлів» все що їй заманеться. Янукович може і здатен почути «кожного», але чи зможе він почути «всіх» - в цьому я дуже сумніваюся, адже для нього почути всіх означає в першу чергу почути тих «козлів», які так заважали йому жити у 2004-му році.

 

Мій прогноз для України у випадку обрання Януковича президентом – повернення повзучої реавторитаризації та кримінальних практик часів пізнього кучмізму, включно з тиском на мас-медії та зникненням неугодних, перерозподіл власності на користь близьких до «донів» олігархів поряд із поступовою здачею суверенності в обмін на політичну підтримку Кремлем.