Насолоджуйся своєю бійкою! «Бійцівський клуб» як симптом мережевого суспільства

Фільм «Бійцівський клуб», який з’явився на екранах десять років тому, важко назвати шедевром кінематографа. Але водночас, це фільм, який ми не можемо просто відкинути як випадкове явище. На мою думку «Бійцівський клуб» , попри свою сумнівну вартість в якості твору мистецтва, повністю заслуговує на свій культовий статус. «Бійцівський клуб» належить до того різновиду мистецтва, який ми звикли називати «концептуальним». Як і загалом у концептуальному мистецтві, завдання тут не стільки знайти досконалі виражальні засоби, в яких, давайте визнаймо, фільм залишається типово голлівудським, скільки проілюструвати певну ідею. У випадку «Бійцівського клубу» - це викриття того тихого внутрішнього, навіть наважуся сказати, онтологічного насильства, яке характерне для наших постмодерних пласких егалітарних суспільств.

 

Навіть сьогодні, десять років після першої появи на екранах, цей фільм продовжує ставити нам складні запитання. І йдеться в них про – не багато, не мало – долю сучасного світу. Якими є характер владного домінування сьогодні? Де суб’єкт повинен шукати основу для спротиву тій системі, яка повільно вбиває його своїм щоденним тихим насильством? І чи не є кожен проект спротиву ризоматичній системі сучасного владного домінування заздалегідь приреченим перетворитися на трансгресивний терористичний рух? Як риторично запитують нас Бюлент Дікен та Карстен Багге Лаутсен у своєму чудовому аналізі «Бійцівського клубу»: «Що відбувається з ідеєю/проектом спротиву, коли влада стає номадичною у мережевому суспільстві? … Чи ми все ще можемо сказати «Більше збочень!» (Дельоз та Гваттарі), у час, коли збочення вже стало великим бізнесом?».

 

Схоже, «Бійцівський клуб» дав на це запитання негативну відповідь, хоча й не зумів запропонувати жодної суттєвої альтернативи, ілюструючи свою помилковість від супротивного. Чи не тому, автори статті «Насолоджуйся своєю бійкою! «Бійцівський клуб» як симптом мережевого суспільства" називають його «комедією спротиву»? А втім, пропоную вам перечитати цю захоплюючу роботу повністю. Правда тільки англійською.

 

Інших 5 фільмів 1999 року, які варто переглянути з перспективи десятиріччя:

 

1) "Американську красу" Сема Мендеса за наочну ілюстрацію того, що немає рішень без налідків.

 

2) "Мартицю" братів Вачовські за те, що глобалізувала кіберпанк.

 

3) "Біжи, Лола, біжи!" Тома Тиквера за польові дослідження з постмодерної наратології.

 

4) "Догму" Кевіна Сміта за просвітницьку іронію.

 

5) "Невинні самогубства" Софії Копполи за те, що зуміла зростити талант під тінню свого знаменитого батька