Живий серед мерців

"16 грудня 1928 року у Чикаго Дороті Кіндред Дік народила двійнят – хлопчика та дівчинку. Немовлята народилися на шість тижнів раніше терміну і важили значно менше норми. Не усвідомлюючи, що вона не має достатньо молока для обох немовлят, Дороті не догодовувала своїх новонароджених дітей в перші кілька тижнів їхнього життя.  Ані інші члени сім’ї, ані лікарі не порадили, що їй варто використовувати замінники материнського молока. 26 січня дівчинка, яку батьки назвали Джейн, померла. Її поховали на кладовищі у рідному місті її батька Форт Морган, штат Колорадо. Хлопчик вижив. Батьки висікли його ім’я, Філіп, поруч з іменем Джейн на могильному камені. Поруч із датою його народження, яку він поділяв зі своєю сестрою, було залишене вільне місце для дати смерті. Невдовзі після цього родина виїхала до Каліфорнії."

 

Це перший абзац неперевершеної біографії культового письменника авторства француза Еммануеля Каррер, яку я не можу не порадити прочитати кожному, хто прагне зазирнути за лаштунки досвіду реальності геніального візіонера Філіпа Діка. Балансуючи усе своє життя на межі між геніальністю та божевіллям, Дік створив 36 романів та більше сотні оповідань, в яких намагався передати своє неповторне і часами моторошне сприйняття реальності. Серед книг ПКД, як називають Філіпа його віддані фани, я б у першу чергу радив прочитати "Помутніння/Scanner Darkly" та "Лийтесь сльози, сказав поліцейський". Як на мій смак - це найкращі його романи. Хоча я й не прочитав усього, написаного Діком. Серед фільмів, поставлених за текстами Філіпа Діка - це в першу чергу один із моїх улюблених фільмів усіх часів "Той, що біжить по лезу" Рідлі Скота та однойменна і дуже близька до оригінального роману екранізація "Помутніння/Scanner Darkly" Річардом Лінклейтером.

 

А загалом, з днем народження Філіпе!