Свіжак. Про те, як я сходив у "Є", і що з того вийшло

Напевне кожному книгоману відоме це відчуття - цілком неочікувано натрапити на книгу, яку не лише не збирався купляти, але й не сподівався побачити. За всім відомих обставин нашого книговидання, українському книгоману це відчуття знайоме в рази краще, хоча й переживати його доводиться не так вже й часто. Як людині, яка не стільки пильно, скільки влучно слідкує за видавничими новинками, мені рідко коли випадає дивуватися тому, що я бачу на полицях. Втім сьогодні, під час свого нальоту на книгарню "Є", я таки був здивований. Приємно. Нижче подаю список того, що я купив, а також того, що тримав у руках, але відклав на майбутнє. Може він наштовхне вас на власні лектурні ідеї.

Що я купив:

1. Відоме і невідоме. Остап Тарнавський. Збірку літературознавчих та культорологічних есеїв Тарнавського я купив швидше тому, що вийшла вона ще 1999-го року у серії "Українська модерна література" видавництва "Час", і я вже років із кілька не бачив її на полицях магазинів. Купив про запас, адже потім може не бути такої нагоди. Уся серія, і ця книжка зокрема, оформлена графікою Сергія Якутовича і має дуже специфічний запах, тому я впізнав би її навіть на нюх. Здається, саме у цій серії з'явилися перше книжкове видання "Рекреацій" та "Московіади" Андруховича та дослідження Юрія Луцького "Між Гоголем і Шевченком", про яке як завжди проникливий Микола Рябчук у своїй книзі "Від Малоросії до України" сказав:

"Слово «між» у заголовку набуває таким чином ключового, інтелектуально-провокативного значення: воно розмежовує не тільки й не стільки певні періоди й персоналії, скільки універсальні модуси етнокультурного буття, фундаментальні параметри національно-культурної ідентичності", 

Тобто, як ви розумієте, з породою у книжки все гаразд.

2. Оксфордська історія в'язниць. Книжка щойно вийшла у видавництві "Всесвіт" і охоплює історію пенітенціарної системи від часів античності до наших днів. Правда видання трохи слабує на брак дизайну, однак загалом, думаю, буде чудовим доповненням до з захопленням читаної мною роботи Фуко "Наглядати і карати". 

3. Від Калігарі до Гітлера - психологічна історія німецького кіна. Зігфрід Кракауер. Це також новинка, що з'явилася нещодавно в гіперактивному останнім часом видавництві "Грані-Т". Як обіцяє передмова, це одне з класичних на сьогодні авторських досліджень кінематографа, і моя інтуїція підказує, що цій передмові можна вірити. Хоча "Граням" не завадило б найняти собі нормального дизайнера і для початку поміняти логотип, який виглядає так, немов його малювали у Paint, сподіваюся, якість перекладу та текст Кракауера мене не розчарують.

4. Євангелія від Ісуса. Жозе Сарамаго. На цей смаколик від португальського нобелівського лауреата 1998 року я аж ніяк не сподівався, за що й вдячний видавництву "Фоліо". До речі, переклад Віктора Шовкуна, так що з якістю тексту все має бути гаразд.

5. "Нетрадиційні" іммігранти у Києві: сім років потому. Темою іммігрантів в Україні я особливо не цікавлюсь, але пройти повз таке обширне соціологічне дослідження, ще й непогано видане "Стилосом", я не міг. Тим паче, що тема доволі актуальна, а дослідження свіже (2009 року).

6. Записано в камені. Короткі інтервенції в історію та теорію архітектури. Світлана Шліпченко. Це і є моя найбільша знахідка сьогодні - книжка, про яку я абсолютно не підозрював, але яка буквально притягнула мій погляд на полиці. Можливо на мене ще чекає розчарування, але мій книжковий нюх мені підказує - це буде дуже захоплююче та пізнавалене читання. Для повноти інтриги наведу тільки назву одного з підрозділів: "Sun Санич City, або  Чи потребує "втручання" архітектури шоппінг-молл?". Інтригує? Мене так. Раджу й вам обзавестися примірником, поки вони ще є в "Є". Книжка вийшла, виявляється, ще 2008 року.

Те, що я дивився, але відклав на потім:

1. Новий роман Муракамі "1Q84". Взагалі-то я не фанат Муракамі, але радує оперативність перекладу. Книжка вийшла в Японії у травні 2009-го.

2. Нове видання двох перших томів "У пошуках втраченого часу" Пруста. Попереднє видання видавництва, здається, "Юніверс" я не купив, адже вирішив, що не здужаю прочитати стільки щільного тексту на такому поганючому папері. З виданням "Фоліо" справи, здається, кращі.

3. Також привернуло увагу шкільне видання антології раннього українського модернізму. Хоча книжка не вражає, але здається спеціально створена для того, щоб слугувати джерелом до читання перших двох розділів "Дискурсу модернізму" Павличко.