Імперія наносить удар у відповідь, на цей раз – по собі

Ввечері я читав книгу «Святий Павло» Алена Бадью, а саме ті початкові розділи, де він описує актуальність фігури Павла і дискурсу, заснованого ним, для нашого власного часу. На думку Бадью, універсалістський дискурс Павла необхідний нам для протидії домінуючій сьогодні абстрактній універсальності капіталу та партикуляристській логіці культуралізму, яка слугує цій універсальності за ідеологічну опору. А зранку слухав, як наші британці в офісі обурювалися з приводу купівлі компанії Cadbury корпорацією Kraft Foods. Оплакавши трохи сумну долю одного з останніх істинно англійських брендів, наш маркетинговий директор, англієць із Лондону, гірко прорік: «Що ж поробиш, в кінцевому рахунку, коли заходить про ефективність, англійці виявляються надто м’якими, а тому нездатними забезпечити максимальний результат», маючи на увазі, що інші нації, французи або там німці, є значно жорсткішими та ефективнішими в управлінні, а тому не втрачають своїх національних флагманів.

Скажу чесно, мені було трохи дивно чути, як ці експати, бізнес яких великою мірою процвітає завдяки процесам глобалізації, нарікають на мультинаціональний капітал, а тим паче звинувачують у своїх невдачах не що інше, як особливості національного характеру. В цьому була якась глибока іронія, що представники нації, яка, можливо, найбільше доклалася до глобалізації світу, гірко зітхали з приводу її наслідків. Наші британці навряд чи читали Бадью, не думаю, що вони також мали нагоду познайомитися з думками Славоя Жижека, тому я не став навантажувати їхні мізки тим простим фактом, що слова, сказані моїм британським колегою, могли належати представникові будь-якої іншої колись імперської нації, адже сучасний капіталізм не знає національних кордонів. Не має він також якогось єдиного центру або метрополії, де б ми могли бачити ідеальне співпадіння між процесом глобалізації та її суб’єктом, який би апропріював собі усі її переваги залишаючи інших давати собі раду з недоліками. Радше, як стверджує Жижек:

«Глобальна компанія розриває пуповину зі своєю материнською нацією і розглядає країну свого походження як всього лиш ще одну територію, яку потрібно колонізувати. Саме це і не дає спокою багатьом патріотично зорієнтованим правим популістам, від Лє Пена до Бучанана (і, треба додати, нашому маркетинговому директору): той факт, що нові мультинаціональні компанії ставляться до місцевого французького або американського населення точнісінько так само, як до населення Мексики, Бразилії або Тайваню».

Що тут ще додати? На моїх очах імперія наносила удар у відповідь, але на цей раз вона вела вогонь по своїй власній території.