Дискурс. Лакан використовує термін «дискурс» (на відміну від, скажімо, «мовлення») для того, щоб наголосити на міжособистісній природі мови, на тому факті, що мовлення завжди передбачає іншого суб’єкта, співрозмовника. Відтак, знаменита лаканівська формула «несвідоме є дискурсом іншого» (яка вперше з’являється 1953-го року і пізніше переформульовується як «несвідоме є дискурсом Іншого») визначає несвідоме як вплив на суб’єкта мовлення, яке адресується йому з іншого місця; яке адресується іншим суб’єктом, про якого забули, іншою психічною локальністю (з іншої сцени).

Інсценування (англ. Acting out) – це термін, використаний у англомовному «Стандартному виданні» творів Фройда для перекладу німецького терміну “Agieren”, що його використовував Фройд. Лакан, слідуючи за психоаналітичною традицією, використовує цей термін в англомовному варіанті.

Мистецтво (фр. аrt) Фройд цінував мистецтво як одну з визначних культурних інституцій людства і присвятив багато своїх робіт як обговоренню процесу мистецького творення загалом, як і окремих творів мистецтва зокрема. Він пояснював мистецьку творчість за допомогою поняття сублімації, процесу, під час якого сексуальне лібідо перенаправляється на несексуальні цілі. Фройд також присвятив кілька своїх робіт аналізу окремих мистецьких творів, особливо літературних, які, на його думку, могли бути корисними для психоаналізу двома способами. По-перше, ці твори часто виражають у поетичній формі істини психічного життя, оскільки обдаровані письменники інколи можуть інтуїтивним способом безпосередньо осягати істини, які психоаналіз відкриває лише завдяки наполегливій роботі. По-друге, Фройд також стверджував, що пильне психоаналітичне прочитання літературних творів здатне відкрити елементи психіки автора.

Вчинок (фр. acte) Лакан розрізняє звичайну «поведінку», яка властива будь-яким тваринам, та «вчинки», що мають символічний характер, і на які здатна виключно людина. Фундаментальною характеристикою вчинку є те, що дієвець несе за неї відповідальність. Таким чином поняття «вчинку» набуває етичного виміру.

Погляд (regard) Лакан вперше згадує поняття «погляд» у своєму першому семінарі 1953-54 року у стосунку до феноменологічного аналізу «погляду», здійсненого Жаном-Полем Сартром. Для Сартра погляд є тим, що дозволяє суб’єкту розпізнати Іншого також як суб’єкта: «мій фундаментальний зв'язок з Іншим-як-суб'єктом повинен мати змогу покладатись на мою незмінну здатність бути баченим Іншим». Коли суб’єкт зненацька відкриває для себе погляд Іншого, суб’єкта охоплює сором. У цей період Лакан не розвиває свою власну концепцію погляду і, видається, в загальних рисах притримується думки Сартра. Особливо Лакана цікавить твердження Сартра, що погляд не обов’язково стосується органу зору:

Психоз (від фр. Psychose) Термін психоз був запроваджений у психіатрії у ХІХ столітті на позначення душевних хвороб загалом. У період діяльності Фройда з’явилося загальне розрізнення між психозом та неврозом, відповідно до якого психоз позначав крайні форми захворювань, тоді як невроз – менш серйозні розлади. Фройд перейняв таке базове розрізнення між неврозом та психозом і розвинув його у кількох своїх роботах.

Реальне (фр. reel) Лакан використовує термін “реальне» у якості іменника ще у ранній роботі, опублікованій у 1936 році. У цей час даний термін користувався популярністю серед філософських кіл Парижу і був детально опрацьований у праці Еміля Меєрсона (на кого Лакан посилається у своїй статті). Меєрсон визначає реальне як «онтологічний абсолют, як істинне буття-у-собі». Говорячи про реальне, Лакан, отже, продовжує усталену практику одного з напрямків філософії початку ХХ століття. Однак, хоча початки використання Лаканом цього поняття можна віднести до такого усталеного вживання, цей термін зазнає численних переформулювань та перетлумачень впродовж усієї інтелектуальної діяльності Лакана.

Оbjet petit a (маленький інший) Лакан наголошував на тому, щоб залишати термін оbjet petit a (об’єкт маленьке а, або маленький інший, він фр. autre) без перекладу для того, щоб “він набув статусу алгебраїчного знаку».Цей символ вперше з’явився у працях Лакана 1955 року. Він завжди вживається з маленькою та нахиленою «а», на противагу «А», як позначенню великого Іншого. На відміну від великого Іншого, що позначає радикальну інакшість, яку не можна подолати, маленький інший – це «інший, який зовсім не є іншим, оскільки в остаточному рахунку він поєднаний з его у відносинах, що завжди є рефлексивними та взаємними». Таким чином у схемах Лакана «а» може позначати як его, так і двійника/дзеркальний образ, і є чітко приналежним до уявного порядку.

Інший (autre/Autre) «Інший» є, можливо, одним із найскладніших понять Лакана. Коли Лакан вперше використовує цей термін у 1930-ті роки, воно не має особливого навантаження і означає просто «інші люди». Хоча Фройд свого часу використовував термін «інший», говорячи про der Andere (інша людина) та das Andere (іншість), виглядає на те, що Лакан запозичив цей термін у Гегеля, вступ до вчення якого він пройшов під час лекцій, прочитаних Алєксандром Кожевим у Ecole des Hautes Etudes у 1933-1939 роках.

Річ (фр. chose) Поняття «Річ» детально обговорюється Лаканом у семінарі 1959-60-го років, в якому він взаємозамінно використовує і французький термін la chose, і німецький das Ding. Цей термін оперує у двох основних контекстах: