Тривожне передчуття, що нічого не трапиться, що капіталізм існуватиме вічно, відчайдушна вимога зробити хоч щось, щоб революціонізувати капіталізм, є фальшивою. Воля до революційної зміни виникає як нестримне прагнення, як «я не можу вчинити інакше», або воно нічого не варте. У стосунку до розрізнення Бернарда Вільямса між «ought» та «must», автентичну революцію за визначенням здійснюють як «must» - це не те, що ми «повинні зробити», як ідеал, до якого ми прагнемо, а щось, що ми не можемо не зробити, оскільки ми не можемо вчинити інакше.  Саме тому тривога лівиці на рахунок того, що революція не відбудеться, що глобальний капіталізм просто триватиме вічно, є фальшивою, оскільки вона перетворює революцію на моральний обов’язок, на щось, що ми повинні зробити, поки ми боремося з інерцією капіталістичної сучасності.

Що таке вчинок у строгому лаканіанському значенні? Пригадайте розповідь К. С. Люїса про його релігійне навернення у книзі «Здивований радістю» – такою невідпорною цю розповідь робить сухий, скептичний стиль автора, далекий від звичайних патетичних історій про містичний екстаз. Опис вчинку К. С. Люїса вправно уникає несамовитого пафосу у стилі Святої Терези, будь-яких численних оргастичних проникнень ангелами чи Богом: справа не в тому, що у містичному досвіді божественного ми виходимо (у екс-стазі) з нашого звичного сприйняття реальності: саме це «звичне» сприйняття є «екс-статичним» (Гайдеггер), у якому ми викинуті назовні у буття, а містичний досвід сигналізує про відхід від цього екстазу.

Долі суб'єкта у поблажливу постмодерну епоху навряд чи позаздриш. Позірне звільнення від обтяжливих обов'язків традиційного суспільства, обернулося поневоленням своїми власними невситимими бажаннями. Звідси надсадне прагнення втекти у гадану свободу тоталітарних нью-ейджівських сект, епідемію яких ми можемо спостерігати в усіх багатих суспільствах світу. Розпочинаючи з вигадливого трактування символу цього нового часу - Кока Коли, Славой Жижек затягує своїх читачів у приголошливу інтелектуальну подорож, насичену оригінальними інтерпретаціями, інсайтами та ідеями, які дозволяють побачити навіть найбільш звичні речі у цілком новому світлі. То ж приєднуйтесь...  

Старі ідоли відходять і повертаються. Тоталітарна культура, насаджувана навіть доволі недовгий час, виявляє неймовірну живучість, і швидко відроджується вже у, здавалося б, посттоталітарному суспільстві. Так відбувається тому, як стверджує С'юзен Зонтаг, що навіть найбільш людожерська ідеологія, на зразок нацизму, операється на базовому рівні на автентичні людські прагнення. І тут вже виникає потреба в прозірливому та вдумливому аналізі, а також в інтелектуальній та громадянській мужності, щоб назвати негідників негідниками, а злочинців злочинцями. Як це майстерно зробила сама С'юзен Зонтаг у своєму зразковому есе "Захоплюючий фашизм". Для України з її непохованими тоталітарними мерцями її приклад може виявитися просто неоціненним... 

Немолодий вже директор компанії проводить інтерв'ю на заміщення вакантної посади. До кабінету заходить молода приваблива дівчина і він одразу розуміє, що закохався у неї. Що він робить далі? Правильно, йде до психоаналітика, щоб розібратись, чому це раптом трапилось! Ласкаво просимо до ХХІ століття! Про ці та інші перипетії кохання у постмодерний час  розповідає інтелектуальний спадкоємець Жака Лакана, один із провідних на сьогодні психоаналітиків - Жак-Ален Міллер.

Ми закохуємось у того, хто відповідає на наше запитання: «Хто я?»

Майкл Хардт та Антоніо Негрі кілька років тому стали культовими теоретиками для сучасної постмодерної лівиці своєю книжкою «Множина: війна та демократія в епоху Імперії». Однак під пильним поглядом «велетня з Любляни», словенського філософа Славоя Жижека їхні захоплені вихваляння множини і можливості автентичної демократії, що виросла б з нової постіндустріалізованої економіки, що так подобались креативщикам із Медісон авеню, швидко втрачають свою велемовну переконливість. Хардт та Негрі, як доводить Жижек, припустилися важливої помилки. Тієї ж самої, якої свого часу припустився сам Маркс. І хоча його розумування можуть видатися вам далекими від сьогоднішініх українських реалій, у глобалізованому світі все може бути. То ж варто приглянутися їм пильніше…