Помаранчевий розпач перший жижекіанський урок
Місто і місце спроба критики однієї загалом непоганої книжки
Завершення епохи Кілька тез про українську літературу
Samvydav.net безмежжя та межі постмодернізму
![]()
Бути українцем = не бути українцем

Важко заперечити те, що становище України в теперішньому світі, скажемо, непевне. Більше того, воно настільки маргінальне, що інколи даєшся диву, слухаючи європейця, який досі не перестав вірити в нашу «молоду демократію». Україна загубилася на карті світу, ніхто не чекав нас, аж ось ми з’явилися: з ядерною бомбою, ще не зруйнованою економікою і 52-ма мільйонами спраглих до Європи громадян. Здавалось, нарешті геополітична карта Челлена мусіла дати хибу, надірватися від сходу Карапат, щоб звільнити місце новій амбітній країні. Але, на щастя для покійного Челлена та усієї Європи, цього не сталося. Якщо «бути» - це в тому числі «діяти» і «впливати на перебіг подій», то України сьогодні не більше, аніж в 90-му.
Для мене українець і людина - поняття ідентичні і нероздільні. Тому, як завжди, буду стрибати вниз головою з найвищої хвилі, бодай торкнуся трохи дна не вивернувши шиї.
Жоден, на мій особистий погляд, представник Народу не має право бити себе в груди і з гордістю (якщо не з шовіністської люттю в очах) називати себе яскравим представником того чи іншого народу. Сподіваюсь не засудите в зарозумілості і банальності.
Тому хочу розтлумачити, що для мене означає бути українцем, чи то пак, людиною.
Людина (з абзацу, з нового рядка і з Великої літери) - це любов до себе, як до частки Всесвіту, а значить і любов до природи і її прекрасних невід'ємностей. Якщо ти любиш себе, люби і те що дарує тобі життя, що в тобі підтримує дух і енергію, що тебе надихає і вводить у стан екстазу. При цьому не забувай триматися принципу Золотої Середини, бо не можна любити занадто, бездумно. Любов - це не голі емоціїї, а ще і розуміння, логіка. Любов - це комплексна структура. Занадто любові - надлишок породжує збочення. Замало любові - страх і комлекси. Це як ліки - чим більше доза - то вже отрута, доза мала - ефекту нуль.
Я завжди пишалася, що я українка. Про вроду українських жінок ходять легенди чи не по всьому світу. Я люблю свою рідну мову, вона вийнятково милозвучна, ніжна та м'яка. Така мова могла виникнути лише у виключно гармонійному соціумі. Українці мали шанси на створення країни-мрії, своєрідної утопії. Але , на жаль, українці не одні в цілому світі. Паралельно утворювалися агресивні войовничі держави, що прагнули світової влади.Так вже склалося, що майже всі миролюбиві націі опинилися в полоні хижаків, і Україна не стала вийнятком. Та попри все, мова, яка століттями не мала умов для свого розвитку, відродилася, зазвучала в устах нового покоління, вилилася на папері неймовірно талановитих українських письменників.
Що означає бути українцем? Просте питання, але зі складною відповіддю. Формально відповідь має бути універсальною. Дайте визначення «що значить бути поляком чи грузином», лише замість слів «грузинський» та «польський» підставте «український».
Будь-який поляк вам скаже, що бути поляком означає вважати своєю батьківщиною Польщу, а польську мову та культуру своєю рідною, та відповідно ставитись до них. Батьківщину – любити та захищати, мовою говорити, а культуру берегти, споживати та розвивати. Але чи багато українців мають таке ж ставлення? На жаль, більшість наших громадян не те що не люблять чи не розвивають українське – в кращому випадку «просто» соромляться цього. Зазвичай – зневажають та ненавидять.
Вони здатні називати себе «українськими» лише в сполученні зі словом «громадяни». І, звичайно, не через бажання бути ними, а тому що так склалось. Опинились не в тому місці, не в той час.
Не хочу пояснювати, чому так склалось. Чому люди не поважають самі ж себе, своїх батьків, рідних, друзів. Хто задавав це питання собі, вже мав би знайти відповідь.
Хоча досі ще ніхто не зміг довести, що національний характер існує, але в його існування ми всі чомусь віримо.
То ж можна спробувати описати й українську ідентичність. Я би розділив якості українця на дві групи: глибинні національні риси і речі, від яких будь-який нормальний українець може з легкістю відмовитися заради досягнення індивідуального щастя.
До останніх відноситься патріотизм, любов до мови і національної культури, свобода. Від чого українець, напевно, ніколи не відмовиться – це переконаний індивідуалізм, консервативний погляд на життя, щирий анархізм і недовіра до влади, вміння досягати мети (якщо треба, за рахунок нестямної працездатності), хитрість і здатність пристосуватися до будь-яких умов і груп, де, якщо треба, будь-який нормальний українець втратить будь-яку національну ідентичність.
Дружні проекти: Блогдозер | Двокрапка | Interdom | Remote Control Software
Провід, 2009 - 2010.

Останні коментарі
3 дні 3 години тому
1 тиждень 1 день тому
1 тиждень 4 дні тому
1 тиждень 6 днів тому
1 тиждень 6 днів тому
1 тиждень 6 днів тому
2 тижня 1 година тому
3 тижня 1 день тому
3 тижня 1 день тому
4 тижня 6 днів тому