Стає дедалі очевидніше, що Україна переможе у цій війні і що Кремль переживає історичну кризу легітимності. Власне, на мою думку, є реальна можливість того, що виявлені слабкості Володимира Путіна настільки серйозні, що ми з вами є сьогодні свідками початку кінця — не лише його режиму, а й самої російської федерації.
Ця величезна імперія, що охоплює понад 120 етнічних груп, стоїть на нестійкому фундаменті, і, як сказано у відомому вислові Гемінґвея, її крах спочатку може бути поступовим, але швидко може стати раптовим, насильницьким та неконтрольованим процесом. Якщо ми не підготуємося до такої можливості, так як ми не підготувалися до розпаду Радянського Союзу, це може зробити нашу геополітику надзвичайно нестабільною.
Я бачу щонайменше три фактори, які можуть призвести до розвалу російської федерації. По-перше, це крах внутрішньої довіри до російської армії, яка традиційно була основою легітимності кремля. Приниження росії в Україні зараз вже майже повне, а гордий Чорноморський флот і досі ховається за Кримом, надто наляканий, щоб атакувати країну, у якої навіть немає військово-морського флоту.
Російські чоловіки, яких колись спокушала можливість заробітку в армії, тепер масово уникають вербування, добре розуміючи, яка доля чекає їх на полі бою. Це загострило непропорційне вербування етнічних меншин із Чечні та інших територій на околицях федерації — груп, яких найлегше використовувати як гарматне м’ясо — що спричинило невдоволення, яке забудуть не скоро.
Якби зараз кілька войовничих чеченців вирішили розпочати ще одну війну за незалежність, де Путін знайшов би військові ресурси для боротьби, адже він спрямував так багато ресурсів на війну проти України? Він, безсумнівно, розуміє: якби чеченці швидко й рішуче здобули перемогу у такому конфлікті, це викликало б хвилю подібних повстань по всій федерації.
По-друге, шкода, якої зазнала російська економіка, є надто руйнівною, щоб росія мала змогу утримувати населення у 144 мільйони людей. Втрачені енергетичні ринки, які компенсували відсутність сучасних галузей промисловості в країні, неможливо повернути. Європейські уряди більше не покладатимуться на «Північний потік 1», оскільки побачили, як легко його можна відключити, і вже роблять довгострокові інвестиції для забезпечення внутрішнього енергопостачання.
росія також робила ставку на експорт зброї, але яка країна зараз зацікавлена купувати її техніку чи інше озброєння? Така економічна криза може тривати місяцями, підживлювана помилковими сподіваннями, що бізнес колись повернеться, але навіть у росії колодязь стоїцизму має свої межі.
Це підводить нас до третього чинника, а саме малонаселеності росії. Бо, попри те, що її територія в 70 разів більша за територію Сполученого Королівства, її населення чисельніше лише вдвічі. Такі цифри ускладнювали б досягнення громадянської солідарності навіть у найкращі часи, однак зараз, коли метрополія перебуває у слабкій позиції, будь-яке почуття національної ідентичності може швидко зазнати краху.
Західні санкції змусять московські еліти піти на складні економічні компроміси. Вони безумовно спробують полегшити життя середньому класу у столиці, бо він становить більш безпосередню загрозу для чиновників, однак це буде зроблено за рахунок меншин у більш віддалених суб’єктах федерації.
З огляду на все перелічене мене дивує, наскільки мало у нас дискусій про можливий кінець російської федерації. Нам треба ставити важкі запитання вже зараз, бо інакше вони раптово постануть перед нами немов нізвідки.
Наприклад, які наслідки усе це матиме у країні зі значними запасами ядерної зброї та кількома центрами влади? Кому дістанеться зброя? Як запобігти просочуванню цієї зброї та бойовиків до країн Балтії? Чи масштабний внутрішній конфлікт неминучий, а чи крах все-таки зможе відбутися виключно в політичному контексті? У сукупності ці дилеми становлять дуже серйозний виклик для Заходу. Якщо ми припустимося помилки, на нас чекає катастрофа. Наша неспроможність підготуватися до попереднього розпаду росії приблизно 30 років тому та внутрішні негаразди, які послідували за ним, ймовірно, призвели до президентства путіна. Ми не можемо дозволити собі розкіш бути неготовими вдруге.
