Частина V

СТРАЙК

Я проходив край поля людини лінивої,

та край виноградника недоумкуватого, –

і ось все воно позаростало терням,

будяками покрита поверхня його,

камінний же мур його

був поруйнований…

Книга приповістей Соломонових 25: 30, 31[1]

Геррі дивився на свого сина, який лежав на столі, граючись підгузником. Він натягнув його собі на голову і пирснув сміхом. Якусь мить Геррі спостерігав, як він розмахував підгузником. Він поглянув на пеніс свого сина. Спочатку витріщався на нього, а тоді торкнувся його. Йому стало цікаво, чи восьмимісячне дитя могло відчувати там якось по-особливому. Можливо воно відчувало те ж саме, незалежно від того, де ти його торкався. Інколи, коли йому хотілося сцяти, він настовбурчувався, але він не думав, що це щось означало. Його рука все ще була на пенісі його сина, коли він почув, як до кімнати заходить дружина. Він квапливо відсмикнув руку. Відійшов убік. Мері забрала чистий підгузник з руки немовляти і поцілувала його у живіт. Геррі дивився, як вона терлася об живіт дитини своєю щокою, і її шия час від часу торкалася його пеніса. Це виглядало так, немов вона збиралася взяти його собі до рота. Він відвернувся. Його шлунок звело, в нього починалася легка нудота. Він пішов до вітальні. Мері одягнула немовля і поклала його у колиску. Геррі чув, як вона погойдувала колиску. Чув, як дитина ссала свою пляшечку. Усе тіло Геррі, його м’язи та нерви, звело і вони вібрували. Господи, як йому хотілося взяти ці звуки і запхати їх їй у дупу. Взяти ту кляту дитину і затоптати її назад у її діру. Він підібрав програму телепередач, поглянув на свій годинник, провів пальцем униз колонкою цифр, зробив це ще раз, тоді увімкнув телевізор і почав крутити перемикачем каналів. Через кілька хвилин його дружина увійшла до кімнати, стала поряд із Геррі і почала масажувати задню частину його шиї. Що ти дивишся? Не знаю, смикаючи головою і ухиляючись від її руки. Вона підійшла до журнального столика, взяла сигарету з пачки, що лежала на столі, і присіла на диван. Коли Геррі струснув її руку зі своєї шиї, вона на якусь мить відчула розчарування, але воно швидко минуло. Вона розуміла. Інколи Геррі поводив себе кумедно. Напевне заклопотаний своєю роботою, яка імовірність того, що незабаром таки буде страйк і все таке. Напевне в цьому вся причина.

Геррі намагався ігнорувати присутність своєї дружини, але не зважаючи на те, як пильно він витріщався у телевізор або закривав частину своєї голови рукою, він вперто усвідомлював, що вона була поруч. Поруч! Сиділа на дивані. Дивилася на нього. Посміхалася. Заради бога, якого біса вона посміхається? Знову припекло? Завжди викручує мені яйця. Господи, як би мені хотілося, щоб по телевізору було щось путнє. Чому вони не можуть показувати бої у вівторок ввечері. Вони гадають, що люди хочуть дивитися бої лише по п’ятницях? Якого біса ти посміхаєшся?

Геррі позіхнув, відвертаючи голову і намагаючись прикрити обличчя своєю рукою. Мері нічого не промовила, просто посміхнулася. Він намагався зацікавити себе шоу, яке йшло по телевізору, хоч би що там показували; намагався відганяти від себе сон, аж поки вона не засне. Якби лише та клята курва пішла спати. Одружені вже більше року, а ти міг би на пальцях порахувати ті випадки, коли вона заснула першою. Він дивився в телевізор, курив і продовжував ігнорувати Мері. Він знову позіхнув, будучи нездатним приховати своє позіхання, оскільки те вирвалося так раптово. Він спробував проковтнути його, поки воно ще тривало, спробував кашлянути чи зробити щось в біса подібне, але йому вдалося лише заціпеніти з відкритим ротом і застогнати. Вже пізнувато, Геррі, чому б нам не лягати спати? Ти лягай. Я ще раз перекурю. Спочатку вона хотіла і собі викурити ще одну сигарету, але вирішила, що краще цього не робити. Коли він перебував у такому настрої, Геррі ставав дуже дратівливим, якщо йому надто набридати. Вона підвелася, проводячи рукою по задній частині його шиї, коли проходила повз нього – від чого Геррі сіпнув головою вперед – і пішла у спальню.

Геррі знав, що вона ще не спатиме, коли він ляже у ліжко. Телевізор і досі працював, але Геррі його не дивився. Врешті-решт сигарета стала надто короткою, аби можна було ще раз затягнутися. Він кинув її у попільничку.

Мері перевернулася на спину, коли Геррі увійшов до кімнати. Вона нічого не сказала, але дивилася, як він роздягається. Геррі повернувся до неї спиною і складав одяг на крісло поруч із ліжком. Мері дивилася на волосся в основі його хребта, думаючи про бруд, що в’ївся поміж мозолів на його руках та під нігтями на пальцях. Геррі якийсь час сидів на краю ліжка, але це було неминучим: йому доведеться лягти поряд із нею. Він опустився головою на подушку, тоді виволік ноги на ліжко, в той час як Мері підняла покривало, щоб він міг сховати ноги під ним. Вона підтягнула покривало аж до його грудей і лягла на бік, обіпершись на лікоть, обличчям до нього. Геррі перевернувся на бік спиною до неї. Мері почала масажувати його шию, потім плечі, тоді перейшла на спину. Господи, як Геррі хотілося, щоб вона вже в біса заснула і дала йому спокій. Він відчував, як її рука повзла все нижче його спиною, сподіваючись, що нічого не трапиться; сподіваючись, що його здолає сон (він думав, що після одруження він до цього звикне); бажаючи, аби він міг повернутися і зацідити їй в її чортову мармизу та сказати перестати в біса це робити, скільки разів він думав про те, щоб проломити їй голову. Він намагався думати про щось інше, аби мати змогу ігнорувати її і те, що вона робила і що відбувалося. Він намагався зосередитися на поєдинку, який бачив по телевізору минулої п’ятниці, в якому Піт Лоґлін віддухопелив якогось клятого нігера, обличчя в того було все в крові і суддя врешті зупинив бій у шостому раунді, і Геррі аж посиніввідзлості, що він це зробив… але він все одно відчував її руку на своєму стегні. Він спробував згадати, який вигляд був у його боса минулого тижня , коли він знову його відшив. Він напружено посміхнувся. Клятий вилупок, він не може мною попихати. Я все скажу йому прямо в обличчя. Віце-президент. Шматок лайна. Він знає, що не може зариватися зі мною. Я можу зробити так, що за п’ять хвилин уся фабрика зупиниться. Рука, що пестила його, все ще була там. Це було поза його контролем. Йобана курва. Чому вона не може просто полишити мене в спокої? Чому вона не може просто забратись кудись звідси з тією йобаною дитиною. Як би мені хотілося вирвати її пизду прямісінько з її блядських нутрощів.

Він заплющив очі з такою силою, що відчув біль, тоді раптово перекотився на Мері, вдаривши її ліктем у голову, затиснувши її руку в себе між ногами, поки перевертався, майже зламавши їй зап’ясток. На якусь мить Мері приголомшено заціпеніла, швидше почувши, аніж відчувши, як її ударив його лікоть; намагалась звільнити свою руку, відчуваючи його вагу, його руку, що навпомацки шукала її промежину… тоді розслабилася і стисла його в обіймах. Занепокоєно та незграбно Геррі з гнівом вовтузився з її промежиною; намагаючись загнати свій член у неї, але коли спробував, то подряпався і відчув пекучий біль у голівці, інстинктивно спинився на якусь мить, але його гнів та ненависть змусили його кидатися на неї знову і знову, аж поки врешті він був цілком у ній. Мері почала злегка здригатися, тоді застогнала, а Геррі штовхав і товк її з усієї сили, прагнучи, аби та триклята штука вийшла через її маківку; бажаючи, аби він міг натягнути презерватив, вкритий металевою стружкою або ж товченим склом і вирвати з неї її нутрощі. Мері обвила його своїми ногами і міцніше обхопила руками його спину, покусуючи його за шию, розгойдуючись з боку в бік від збудження, відчуваючи як його член повністю входив у неї знову і знову. Геррі був фізично задерв’янілий, не відчуваючи ні болю, ні задоволення, але рухався з силою та автоматичністю машини; був нездатним у цей момент сформулювати хоча б найменшу думку, будь-яка спроба думки захлиналася у плутанині його гніву та ненависті; не був здатним навіть визначити, чи він завдавав їй болю, не маючи жодного уявлення про задоволення, яке він приносив своїй дружині; його розум не дозволяв йому досягти швидкої кульмінації, якої він прагнув, щоб мати змогу сповзти з неї і покінчити з цим; він не усвідомлював, що його брутальність у ліжку була єдиною річчю, яка утримувала його дружину біля нього, і що чим наполегливіше він намагався відштовхнути її від себе, розколоти її нутрощі своїм членом, тим сильніше вона до нього прикипала, а Мері перекочувалася зі сторони в сторону, наполовину знепритомнівши від збудження, переживаючи один оргазм, тоді ще один, в той час як Геррі продовжував штовхати і товкти, аж поки врешті не почало литися сім’я. Геррі продовжував рухатись в такому ж ритмі і з такою ж силою, нічого не відчуваючи, аж поки разом із сім’ям не висякла і його енергія, і він раптово зупинився, несподівано відчувши нудоту від огиди. Він квапливо скотився зі своєї дружини і ліг на бокові, спиною до неї, обхопивши подушку руками, майже розриваючи її на шматки, встромившись у неї обличчям, ледь не плачучи; його шлунок вивертало від нудоти; здавалося, що огида, яку він відчував, повільно обгортала його немов змія, методично та болісно вичавлюючи з нього життя, але кожного разу, коли вона досягала того моменту, де навіть найменший натиск призвів би до кінця всього – життя, страждання, болю, вона переставала стискатись, продовжуючи тиснути зі стабільною силою, і Геррі просто лежав там, зціпивши зуби, з тілом, що ходило ходором від болю, та розумом, який вивертало від огиди. Він застогнав і Мері потягнулася до нього і торкнулася його плеча, її тіло все ще злегка дрижало. Вона заплющила очі, розслабляючись усім тілом, і невдовзі заснула, її рука повільно сповзала з плеча Геррі.

Гаррі не залишалося нічого іншого, як терпіти цю нудоту та тванисту огиду. Йому хотілося курити, але він боявся, боявся, що від найменшого руху, навіть глибокого вдихання, він може виблювати; боявся навіть ковтнути. Тому він просто лежав, відчуваючи у горлі кислий присмак; здавалося, що його шлунок тиснув йому на піднебіння; його обличчя все ще було занурене у подушку; його очі були міцно заплющені; він зосередився на своєму шлунку, намагаючись силою думки позбутися цього відчуття тиску та огидного присмаку, або, якщо це не вдасться, то принаймні спробувати його контролювати. Після довгих років такої боротьби, в якій він кожного разу зазнавав поразки, закінчуючи тим, що, зігнувшись в три погибелі, звисав над унітазом або раковиною, якщо йому щастило вчасно до них дістатися, він знав, що це все, що він міг зробити. Ніщо інше не допоможе. Окрім плачу. А плакати він більше не міг. Він робив це багато разів, закрившись у ванній або на вулиці, після того, як утікав від жінки, з якою був, але тепер сльози більше не текли з його очей, навіть якщо він намагався розслабитись і дозволяв їм це зробити, його очі просто боліли, були набряклими та вогкими, сповненими напруги, так само як і тиск в його горлі залишався постійним та незаспокоєним. Він просто лежав… якби лише щось трапилося. Він міцніше стиснув подушку; зціпив щелепи з іще більшою силою, аж поки пронизливий біль у вусі та спазми у м’язах шиї не змусили його розслабитись. Його тіло злегка мимоволі здригнулося. Ніщо не пробивалося до нього або хоча б трохи не зблиснуло сірістю у темряві; його очі були заплющені, а голова затиснута у напівсфері чорноти, межі якої залишалися невидимими, невідчутними, для Гаррі – не існуючими. Вона була просто чорною.

[1] Переклад проф. Івана Огієнка.